Чотири «але» щодо ШІ у Школі
Чотири «але» щодо ШІ у Школі
Цей невеликий допис адресується викладачам перш за все вищої школи. Саме вона розуміється під терміном «Школа». В ньому автор хотів би запропонувати невелику дискусію стосовно використання ШІ в освітянському процесі.
Не викликає жодного сумніву корисність ШІ як допоміжного інструменту викладача. Тут шикарна автоматична візуалізація тексту лекцій з миттєвою розробкою слайдів, майже професійне літературне літературних джерел тощо. І все це займає не тижні чи дні, а години.
Але. Практично втрачається авторство, особливості притаманні конкретному викладачеві як особистості. Є величезна спокуса перетворитися на «розмовляючу голову» з телевізора ( або дисплея). Це плата за полегшення у підготовці методичного забезпечення.
Враховуючи відсутність диктату з боку МОН щодо змісту лекцій чи практичних занять чи самосійної роботи, тематики курсових та дипломних робіт, значно зростає такий чинник якості викладання як знання потреб практики з конкретного фаху. Не секрет що глибоких знань практики викладачі отримати апріорі не можуть з огляду на неможливість реальної участі у виробничому або управлінському процесі.
Але. Не набуло поширення серед вищої школи широке спілкування з практиками бізнесу не тільки взагалі а і в розрізі окремих прикладних дисциплін. І тут ШІ знову не допомога а скоріше загальний інформатор, щодо проблем бізнесу в цілому. Ось чому ніякій ШІ не замініть викладача – практика, запрошеного для викладання або проведення практичних занять з конкретних дисциплін. Саме такі викладачі дають кращі знання навіть попри ( на жаль) недостатнє володіння пелагічною майстерністю. Немає синергії теорії з практикою. Автор це бачить особливо при викладанні обліково-контрольних дисциплін.
Тепер про оцінку залишкових знань або про курсові та дипломні роботи. Не секрет що цей вид робіт був донедавна джерелом незаконних доходів окремих викладачів завдяки лінивим або нерадієвим студентам. Тут ШІ спочатку збив вартість таких підробітків з валюти до гривні, тому що цілком можливо за 1000 гривен замовити ШІ для написання диплома а потім убрати всі слід його використання.
Але. Що оцінює комісія при захисті таких робіт. Знання студента ? Ні. Вона оцінює результати застосування ШІ ( або якість роботи ШІ за темою диплому). Тоді в чому сенс диплома. Може слід повернутися хай і до суб’єктивної, практики індивідуальних усних іспитів замість публічного захисту дипломних робіт. Це може вирішити кожний університет самостійно.
Існує думка окремих фахівців що ШІ може визначити застосування свого собрат ШІ в дипломі. Але є деякий досвід спроб в цьому аспекти контролю. ШІ, проаналізувавши статтю 2016 року, коли штучного інтелекту в Україні ніхто не знав, визнав 54% його присутності у тексті. Як виявилося, коли автор виправляв або редагував текст з застосуванням відповідних програм Word , наш ШІ вважав це штучним інтелектом. Цікавий і десь логічний підхід, якщо сприймати персональний копм. як носій штучного інтелекту.
Було б цікаво почути думку колег щодо цього допису. Може тем ШІ у вищій школі ще не назріла. А може вже пізно «Пити Боржомі».